по льду

лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.

* * *

1) продух (-ху), продуха (-хи), продуховина и продухвина; (отверстие) відтулина, протулина;

2) (промоина во льду) продух(о)вина, пролизина, опар (-ри, ж. р. и -ру, м. р.); срв. Полынья 1.

* * *

1) ( отверстие для протока воздуха) про́дух, -у, про́дув, -у, проду́ховина, проду́хвина

2) ( отверстие во льду) проду́ховина, проду́хвина; диал. о́пар, -у; ( полынья) ополо́нка

1) каруселя, (особ. на льду) крутілка, хурґало;

2) (рыцарская) герць (-цю).

* * *

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

1) (для укатывания земли) качалка, каток (-тка), качало (Гайсинщ.); (конный, паровой, железный) бутарка;

2) (для молотьбы) каток, гарманка;

3) (для белья скалка) качалка, (станок) качальня, маґе[о]ль (-ґля), маґіль (-ґеля);

4) (на льду) ковзан[л]ка, (реже сковзан[л]ка), ковзань (-ни), совгалка, (зап.) ховзанка;

5) (холст свёрнутый) сувій (-вою);

6) (яйцо в пасх. игре) бійка, боєць (р. бійця).

* * *

1) ( ледяная площадка) ко́взанка, ко́взалка, ко́взань, -ні

2) техн. кото́к

3) ( станок для катания белья) кача́льня; ( скалка) кача́лка

1) (ум. от Конь) коник, коничок (-чка), кониченько (м. р.), (жеребёнок) лоша (-шати; ср. р.), лошак, лошатко. -нёк-горбунок - горбоконик (-ка);

2) (для катанья по льду) ковзан (- на), ковзанок (-нка), ковзанець (-нця), ковзань (-ня), сков[б]зун, (зап.) лижва. -ки - ковзани, ковзанки, ковзанці, ковзані, сков[б]зуни (-нів), полозки (-ків), (зап.) лижви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) нарти (-тів), (только костяные) костяниці (-ниць). Кататься на -ках - бігати ((с)ковзатися) на ковзанах;

3) (гребень кровли) гребінь (-беня), коник (-ка);

4) (лощило у сапожников) гладило, гладій (-дія), клесачка.

5) (в мельнице) риштак (-ка);

6) зоол.,насек. Gryllus - см. Кузнечик. Морской -нёк, рыба Phyllopteryx и Hippocampus - морський коник;

7) перен. (страсть, слабость) коник, пристрасть (-ти), слабість (-бости). [Ледві розбалакавсь, одразу сів на свого коника (Крим.)]. У всякого свой -нёк - кожний має свого коника, свою пристрасть. Это его -нёк - це його коник, пристрасть.

* * *

1) уменьш.-ласк. ко́ник, ко́ничок, -чка, кониче́нько; ( жеребёнок) лоша́, -ша́ти, лоша́к, -а, лоша́тко

2) ( на крыше) гре́бінь, -беня, ко́ник

3) (перен.: предмет стремлений, излюбленная тема разговоров) при́страсть, -ті; ко́ник

лавливать

1) ловити, уловлювати, (хватать) хапати, лапати, (захватывать) запопадати, (перенимать) переймати кого, що; срв. Поймать. [Ловили, ловили та й піймали сома (Номис). Нитяна сітка, що нею ловлять перепели (Яворн.)]. -вить вора с поличным - ловити злодія з лицем (з краденим, з крадіжкою). -вить воздух - ловити, хапати повітря. -вить на лету - з льоту ловити; з двох слів розуміти. -вить взгляд - переймати (ловити) погляд. -вить рыбу - ловити рибу, (удой) (в)удити, надити рибу; срв. Удить. [Ходив на річку рибу надити (Грінч.)]. -вить рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван - ловити рибу сачком, на блешню, на перемет, на кукільван, сачити, блешнювати, переймати, кукільванити рибу. -вить рыбу, делая прорубь во льду - на духи ловити рибу. -вить раков в норах - печерувати раки. [З Демком Павло вже печерують раки (Грінч.)]. Двух зайцев -вить, ни одного не поймать - двох зайців ловиш, ні одного не вловиш. -вит волк, -вят и волка - носить вовк, понесуть і вовка. Эта кошка хорошо -вит мышей - цей кіт добре ловить миші, це ловний кіт. -вить ухом (внимательно слушать) - ловити вухом. [У глибокім мовчанню сю річ вухом ловлять гебреї (Франко)]. -вить ворон (переносно) - ловити ґави (вітри, випорожні, виторопні, витрішки), їсти (продавати) витрішки; срв. Глазеть, Ротозейничать;

2) -вить в чём, на чём; см. Уличать. -вить в проступке - ловити (підловлювати) в (на) провині. -вить на месте преступления - ловити (лапати) на гарячому (вчинкові). -вить на слове - ловити на (в) слові (в мові), брати за слово. [Олександра він бере за слово (Франко)];

3) (искать, улучать) шукати, вигадувати. -вить случай, момент, время - шукати, вичікувати нагоди (випадку, часини). -вить глазами - шукати очима;

4) см. Красть. Ловленный - ловлений, хапаний; срв. Пойманный.

* * *

1) (деревянная мостовая стланью, по топким дорогам, по ненадёжному льду) поміст (-мосту), перехідка;

2) (леса) риштовання, (подмостки) підмостки (-ток). [Серед церкви поставили високі підмостки (Н.-Лев.)];

3) (кладка, перекладины через ручей, овраг) кладка и кладки (мн.; р. -док), (ум. кладочка), помостина, (ум. помостиночка), перехідка, (диал.) лава, глиця, (с берега на баржу) похідня (-ні). [Ой, у степу річка, через річку кладка (Макс.). Було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каменя на камінь (Куліш). Край берега млиночок, край млиночка кладочка (Чуб.). Через річеньку, через бистреньку помостиночка лежить (Грінч. III). Гей там річка, через річку глиця (Макс.)].

* * *

1) кла́дка; ( мостик) місто́к, -тка́, мо́стик

2) ( помост) помі́ст, -мо́сту; ( подмостки) підмо́стки, -ток, кін, род. п. ко́ну; ( на строительстве) риштова́ння, ришту́нок, -нку

накатать

I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];

3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;

4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;

6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];

7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -

1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];

2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;

3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;

4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;

5) навезений;

6) накатаний, нашкварений. -ться -

1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;

2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).

II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -

1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];

2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -

1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;

2) накочений, понакочуваний. -ться -

1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];

2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);

3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -

1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];

2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;

3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.

* * *

1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)

2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти

3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти

4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти

5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти

6) (сов.: написать быстро) наката́ти

1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш

2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися

4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)

1) підкова; (на обуви) підківка; (привязные -вы для хождения по льду) ратиця (Черк. п.), бузлук, рак. С золотыми -ваши - з(о)лотопідківний;

2) (булка в форме подковки) рогаль (-ля), ум. рогалик, рогаличок (-чка).

* * *

1) спад (-ду), спадина, впад, відкид (-ду), (горы) згір'я, (с)косогір (-гору), узбіч (-бочи), узлобок (-бка), (скользкая на льду) забіг (-гу), забіга. На -тости горы стоит ограда - на скосогорі стоїть загорожа. Дорожки вились по каменистой -тости - стежки вилися по каменистій спадині. Спускаться по -тости горы - спускатися узбіччю;

2) (свойство) спадистість, скотистість, покотистість (-тости), похилість (-ости).

* * *

1) ( свойство) спа́дистість, -тості, похи́лість, -лості; поло́гість, -гості, поло́жистість

2) ( поверхность) спад, -у, спа́дина, по́хил, -у, похи́лість; ( склон) схил, -у

1) (незамерзающее место) пролиз (-зу), пролизина, продух(о)вина, опар (-ри ж. р. и -ру м. р.), теплина (-ни), теплиця (-ці), тепличина, (на быстром течении) узьмінь. [Її ноги ввігнули тонкий лід, шурхнули в пролизину (Н.-Лев.)];

2) (ледокольня) прорубня (-ні);

3) (прорубь) (о)полонка, пелька, прорубка. [Крутиться, як тріска в ополонці].

* * *

провалиться

1) провалюватися, провалитися, увалюватися, у[за]валитися, западати(ся), запасти(ся), (быстро очень) шурхнути(ся), шугати, шугнути, (проломивши что-л.) заломлюватися, заломитися, (о мн. или местами) попровалюватися, поввалюватися, позападати(ся), позаломлюватися. [Стеля провалилась. Ой, не ходи по льоду; бо увалишся (Мил.). Западає в землю (Куліш). Обоє западаються в землю (Л. Укр.). Чом її грім не вбив, або земля не запалася під нею? (Коцюб.). Рад-би був в тій хвилі запастися під землю (Франко). На клуні солома попровалювалась (Кониськ.). Серед ставу заломився на тонкім леду (Рудан.). Шурхнув у яму (М. Вовч.). Ноги сами зігнулись і шугнули в провалля (Коцюб.)]. Под ногами -лась земля - під ногами запалась земля (Коцюб.). Дом -лился - хата запалася. -литься на льду или под лёд - провалитися, у[за]валитися, заломитися на льоду. Хоть сквозь землю -литься - хоч крізь землю піти. Словно сквозь землю -лся - мов крізь землю пішов (пропав), мов у землю запався; як пійма поняла; як лиз злизав. И где он -лился? - і де він запався, подівся? Пропал, словно -лился - пропав, наче (мов) запався (крізь землю пішов). Чтоб ему -ться - (не)хай він крізь землю піде! щоб (бодай) він запався! щоб (бодай) він крізь землю пішов! [Щоб він запавсь, той Рим (Куліш)]. Провались! - іди к бісу! геть к бісу! згинь!;

2) -литься (на испытании) провалитися (на іспиті). [Другого дня мені трапилось грати на сцені… я провалилась (Л. Укр.)]. -лось наше дело - провалилася (не вкипіла) наша справа;

3) -литься - завалитися - см. Обрушиться. [Хата завалилася]. Провалившийся -

1) запалий. [А он запала могила (Тесл.)];

2) що провалився (на іспиті);

3) що завалився (-лася), завалений.

* * *

несов.; сов. - провал`иться

(пустое, открытое место среди чего-л.) прогалина, прога(й)льовина, прогалявина, прогалюватина, (образно) лисина, (в лесу) галява (см. Поляна), (во льду) теплина (см. Полынья). [Поробилися чорні прогалини серед білого снігу].

* * *

1) ( поляна) галя́ва, галя́вина; прога́лина, про́лісок, -ску

2) (промежуток между чем-л.) прога́лина

водом[р]ий (-ия), рівчак, ковдобина, виполоч; рипа; (во льду) опар (-ри и -ру).

* * *

ополонка (ум. ополоночка), полонка, проруб (-бу), (реже) пролуб (-бу), прорубка, прорубня, (небольшая) кадовбина; (для продуху рыбе) продуховина, продухвина, дух (-ху); (для ловли рыбы) вікно, вікнина; (в которую опускают невод) запускна ополонка, запуск (- ку), затонка; (из которой вытягивают невод) витонка, вийми (-мів). [Ставок під кригою в неволі і ополонка - воду брать (Шевч.). Сам-же я ту полонку рубав, коня напував (Чуб.)]. Делать -руби во льду - (диал.) полонити.

* * *

1) ( по льду) проковзну́ти, ковзну́ти, посковзну́тися

2) (бесшумно продвинуться, переместиться) прослизнути; ( промелькнуть) промайну́ти

1) см. Просасывание;

2) (во льду) опар (-ри, ж. р. и -ру, м. р.), продух(о)вина; (- ни); (в плотине) діра. См. Промоина.

* * *

1) ( действие) просмо́ктування, просиса́ння

2) см. промоина